Кров'ю рясно скроплена країна,
Згарищем в столиці став Майдан.
Рветься серце від жалю за сина,
Що загинув в боротьбі за правду там.

Маріїнський парк стоїть в зажурі...
Всюди барикади, дим, вогонь.
Наші хлопці гинуть там, на мурі,
Сиротять синів своїх і донь.

Вічна пам'ять павшим за СВОБОДУ!
Наш уклін від сліз солений до землі!
Ви - сини-герої із народу
За Вкраїну склали голови свої.

Із протестом вийшли навіть діти,
Наші чоловіки і брати,
Бо докермувалися бандити,
Довели до ручки іроди!
--------
Мамо, не страшно впасти,
Гірше коли проспав.
--------
Мамо, я не вернусь,
Я до кінця тут буду,
В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Правди уроком буде,
Вірю, діждеться Суду кат, що мене убив!

Мамо, страху нема -
Страшно лише убивцям,
Зло їх спотворить лиця, наче гіркий дурман,
Довго їм ця зима
Буде кривава сниться
Спалахом блискавиці. Мамо, їх жде пітьма!

Рідна моя, не плач,
Жде на катів розплата,
Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!

Мамо, прости мені,
Як пробачала часто,
Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав