Презентація збірки концтабірних оповідань "У нас, в Аушвіці"

Наприкінці серпня у чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ» побачила світ збірка концтабірних оповідань народженого в Житомирі польського письменника Тадеуша Боровського (1922-1951) під назвою «У нас, в Аушвіці» у перекладі Олександра Бойченка.

Після репатріації в 1932 році його родина оселилась у Варшаві. Там, в умовах німецької окупації, Тадеуш Боровський розпочав літературну діяльність, видавши в підпіллі свою першу збірку віршів «Будь-де земля...». 1943 року він був арештований і потрапив до табірного комплексу Аушвіц-Біркенау. Перебування в таборах (після Аушвіца були ще Даутмерген і Дахау) перетворило Боровського з поета-початківця на геніального прозаїка, який вирішив донести до читачів найгіркішу правду про поведінку людини за колючим дротом. На думку дослідників, ні з погляду відвертості, ні за рівнем художньої майстерності, з якою Боровський висловлює цю правду, його оповідання не мають аналогів у світовій літературі на табірну тему.

Як зазначає у післямові перекладач книжки Олександр Бойченко, «знаючи багато про різновиди концтабірної смерті, більшість із нас мало що чула про різновиди концтабірного життя. Тому-то, читаючи Боровського, ми відчуваємо розгубленість і шок. Та і як інакше реагувати на ось таке, до прикладу, речення: «Люди люблять Освєнцим і з гордістю кажуть: «У нас в Аушвіці»? Або на таке: «Ви там, у вашому Біркенау, поняття не маєте, які тут діються чудеса культури»? Або на розповідь про будинок шрайбштуби, де на першому поверсі – навпроти бібліотеки – оркестр грає симфонію Берліоза, а на другому передовики виробництва, отримавши відповідні талони, задовольняють свої сексуальні потреби зі спеціально відібраними для цього жінками?».

Моторошна сила прози Боровського полягає в тому, що він із якоюсь потойбічною – по той бік добра і зла – стилістичною байдужістю показує нам будні табірного комплексу Аушвіц-Біркенау. Ось задимлений єврей із зондеркоманди розповідає під регіт колег, як він мало не особисто заштовхнув до газової камери батька, щоб не опинитися в ній самому; ось вродлива молода жінка, яка вдає, що розпачливе «мамо!» і простягнуті до неї дитячі рученята її не стосуються, бо бездітні жінки мають шанс потрапити на роботу і вижити; а ось і футбол на майданчику, повз який ведуть кілька тисяч «запрошених до газу» – і в проміжку між двома кутовими встигають їх умертвити… Так, на відміну від чорно-білих совєтських фільмів про війну, табірний світ не був поділений на «наших і німців», а становив складну соціальну систему зі своєю ієрархією і корупцією, зі своїми щасливчиками і невдахами, з інтриґами і заздрістю, з коханням і зрадами, ну і з симфонічними концертами – на тлі підрум’яненого крематоріями неба за вікном.

Схожi сторiнки

Это удивительно: как война сделала украинцев оптимистами и как мы справляемся со стрессом? — Евгений Головаха

0 751 1

Украинский социолог, психолог и общественный деятель, доктор философских наук, профессор Евгений Головаха рассказал UKRLIFE.TV о недавних исследованиях настроений украинцев, отметив ряд интересных результатов.

Чому немає конфлікту цивілізацій і що є натомість? Фукуяма і Гантінгтон помилялися, — Вахтанґ Кебуладзе

0 660 3

Філософ Вахтанґ Кебуладзе на UKRLIFE.TV: про момент істини, трикутник зла, пекельну логіку Росії, й що є замість конфлікту цивілізацій, якщо бачити помилки Фукуями та Гантінгтона.

Грядёт крупный перелом для человечества. Что делать с пугающей неопределенностью? — Дацюк, Никитин, Бебешко, Чудновский

0 1074 2

Темой новой программы цикла "Ответственность" с Владимиром Никитиным, Сергеем Дацюком, Тарасом Бебешко и Юрием Чудновским были "мерцающие" ответственные партнерства в неопределённости.